ПРАЧ, а, ч. Те саме, що пра́ник. По улиці оддавалася луна, немов десь баби прачами вибивали білизну (Вас., II, 1959, 49); Хтось лунко бив прачем по ставу, перучи білизну, і голосний ляскіт летів тихим селом (Кучер, Прощай.., 1957, 139).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 523.