ПРЕБІ́ДНИЙ, а, е, також у сполуч. із сл. бідний, розм. Дуже бідний. Там дівувала годів сорок дівка, а звали її Солоха. Бідна та пребідна: ні одежі у неї не було і нічого (Кв.-Осн., II, 1956, 211).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 524.