ПРЕВИСО́КИЙ, а, е, також у сполуч. із сл. високий, розм. Дуже високий. На самому вершечку цієї гори над кручею поляки поставили превисокий дерев’яний хрест на пам’ятку про повстання 1863 року (Н.-Лев., II, 1956, 396); Доїхали вони до широкої річки і заночували. На другий день прокинулись, дивляться — по той бік річки високі-превисокі гори і скелі, вкриті лісом (Стор., I, 1957, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 525.