ПРЕ́ДКІВЩИНА, и, ж. 1. Спадщина від предка, предків (у 1 знач.). Моя се предківщина по варягах (Сл. Гр.).
2. Звичаї предків (у 2 знач.); старовина. У середовищі, де виховувався Василь Мова, ще жив непокірний запорізький дух, ще свіжою була пам’ять про давню козацьку волю. Козацтво ще трималося предківщини, вбачаючи в ній певний засіб збереження колишніх свобод (Рад. літ-во, 2, 1968, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 527.