ПРЕДО́БРЕ, присл., також у сполуч. із сл. добре, розм. Дуже добре (у 1, 2 знач.); // у знач. присудк. сл. Я простий чоловік, то й взяв собі на мислі, Що Вишеньці моїй предобре у саду (Греб., І, 1957, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 528.