ПРЕЗИ́РЛИВИЙ, а, е. Який виражає презирство, сповнений презирства. Не знаю, чи й хлопець побачив той погляд, що панна кинула йому вкупі з презирливими словами (Л. Укр., III, 1952, 605); Якусь мить вони дивилися одне на одного — презирливий погляд Катерини перетнувся зі мстивим, зловтішним поглядом Кулика: «А що, відплатив я тобі?» (Жур., Дорога.., 1948, 83); Яків спокійно стоїть на порозі і безжалісно ріже Терентія презирливим усміхом (Стельмах, І, 1962, 312).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 533.