ПРЕЛЮ́Д, а, ч., муз. Те саме, що прелю́дія 2. У плані інструментально-хорового прелюду опрацьована [М. І. Вериківським] високопоетична народна колискова «Котику сіренький» (Нар. тв. та етн., 6, 1964, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 535.