ПРЕПОДО́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. преподо́бляться; недок. і док., рел., заст. Ставати святим, праведним. Галайда кричить: «Батьку! Стійте!.. пропадаю! Постривайте, не вбивайте: Там моя Оксана. Годиночку, батьки мої! Я її достану!» «Добре, добре!.. Залізняче, Гукни, щоб палили. Преподобиться з ляхами… А ти, сизокрилий, Найдеш іншу» (Шевч., І, 1963, 125); // кому, до кого. Уподібнюватися. Цар Давид.. колись преподобився богові (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 540.