ПРЕСУМНИ́Й, а, е, також у сполуч. із сл. сумний, розм. Дуже сумний. Другої днини рано-вранці сумний-пресумний голос трембіти тужив на все село (Круш., Буденний хліб.., 1960, 244); Мабуть, він одержав дуже невеселі вісті, бо прийшов до піонерів сумний-пресумний (Донч., VI, 1957, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 544.