ПРИБЕРЕ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приберегти́. Розпитував [Войтюк] Коропова про його життя-буття і після кожної відповіді схвально похитував головою зі своїм звичайним, мабуть, прибереженим з війни, «хорошо», яке вимовляв з розтяжкою (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 116); Надовго будуть прибережені в пам’яті неповторні кадри відпочинку (Знання.., 8, 1970, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 552.