ПРИБО́Р, у, ч. Комплект, набір предметів для певного використання. Мавпочка сиділа праворуч у кутку, на столі, між графином та чайним прибором (Ільч., Серце жде, 1939, 114); У кімнаті викладачів на столі — порцеляновий письмовий прибор (Вол., Наддн. висоти, 1953, 146); Прибор для гоління; // Комплект, набір предметів, який ставиться для їди й пиття одній людині. — Сюди, сюди, прошу вас, Галино Андріївно! — і показала [куховарка] на окремий столик, на якому стояли два прибори (Крот., Сини.., 1948, 54); На покуті великий стіл, уже накритий скатертиною, з приборами чоловік на десять (Головко, II, 1957, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 561.