ПРИВ’Я́ЗНУТИ, ну, неш, док., розм. Те саме, що прив’яза́тися 3. Думка, що сльотою прив’язла, зразу полинула од Недбая (Вас., І, 1959, 79); Параска.. корила чоловіка за те, що прив’яз до Бурмака, якого шанує все село (Горд., II, 1959, 269); — Орися Григорівна просила, щоб ти навідався [до школи]. Ну, Грицю? — Чого ти прив’язла? Записалась, то й навідуйся, а мене не чіпай (Юхвід, Оля, 1959, 230).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 582.