ПРИВА́БЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. прива́бливий. В ньому гармонійно поєднувалися фізична і духовна краса, і в цій гармонії був секрет його привабливості (Вітч., 9, 1970, 174); Тут краєвид у дивній гармонії показує вам чаруючу привабливість.. гірської околиці (Фр., VIII, 1952, 337); Те, що легко добувається, втрачає свою цінність і привабливість (Руд., Остання шабля, 1959, 417); Вона була певна себе, своєї краси, своєї привабливості (Загреб., Спека, 1961, 71); Оксамитовий ліричний баритон Михайла Кречка полонив своєю силою і привабливістю слухачів (Кучер, Дорога.., 1958, 59); В цій ідеї закладено якусь для мене навіть незрозумілу привабливість (Собко, Біле полум’я, 1952, 164).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 565.