ПРИВОРО́ЖЛИВИЙ, а, е. Здатний приворожити, зачарувати; чарівний. Часом, вступаючи в унісон з дужим і якимсь лірично приворожливим голосом Захара, їй хотілося ніби застигнути в цьому злитті голосів (Ле, Право.., 1957, 43); Він подеколи ніби й шторму не помічає, шумів його не чує, увесь задивлений, заслуханий у щось приворожливе, у нерозгадану мову стихії (Гончар, Циклон, 1970, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 580.