ПРИВОРО́ТНИЙ, а, е. За народними повір’ями — який має чаклунську силу. Виходить, що не все село спить: хтось і зараз шукає ліків чи приворотного корінця, щоб привернути до себе кохання (Стельмах, І, 1962, 139); // Пов’язаний із чарами, чаклунством. Юрій, цей поворотний, приворотний празник — весь у ворожінню (Хотк., II, 1966, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 581.