ПРИВІТА́ЛЬНО. Присл. до привіта́льний. Микола помітив Зарубу, скинув мічманку і привітально замахав нею в повітрі (Кучер, Прощай.., 1957, 372); Усміхнулась [блондинка] привітально… (С. Ол., Вибр., 1959, 287).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 575.