ПРИВІТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, до кого, з ким і без додатка. Док. до віта́тися. Ломницький вступив на ганок і привітався до Христини (Н.-Лев., VI, 1966, 77); Підійшов секретар До багатого столу. Привітався з людьми, Подивився довкола (Підс., Героїка, 1951, 165); — Добрий день, тітко Докіє! — весело привітався Григорій Шевчик (Стельмах, II, 1962, 414); * Образно. [Жандарм:] Кожної хвилі могли бестії [вовки] зо мною привітатися! (Фр., IX, 1952, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 575.