ПРИВІ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИВІ́СИТИ, і́шу, і́сиш, док., перех. Закріплювати у висячому положенні; підвішувати. Він [робітник] бере за ухо кибель, повен лепу, несе його до шахти, привішує до линви і дзвонить, щоб тягли (Фр., IV, 1950, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 576.