ПРИ́ГАР, у, ч. і ж., діал. Те саме, що прига́ра.
ПРИГА́Р, у, ч. Те, що пригоріло, пристало до поверхні (при варінні, плавленні і т. ін.). Очистка литва від пригару.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 586.