ПРИГА́РА, и, ж., діал.
1. Присмак диму, гару в пригорілій рідкій їжі. Молоко з пригарою.
2. Сивушне масло. Одгонить пригарами горілка (Сл. Гр.).
3. Загар. Сонячна пригара зійшла з її повного обличчя — біле воно в неї та рум’яне (Мирний, IV, 1955, 231).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 586.