ПРИГАРЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. Прибути куди-небудь верхи на коні, гарцюючи. Що то були за верхівці! Вони наче щойно вийшли з прадавніх могил Дикого Поля навколо Запорізької Січі і бігцем пригарцювали сюди (Смолич, Мир.., 1958, 495).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 586.