ПРИГНО́БЛЕНО. Присл. до пригно́блений 4. Я відчув себе супроти нього мізерією і пригноблено потакав його балачці, зачудовувався з його енергійних рухів (Досв., Вибр., 1959, 402); Мовчки, пригноблено дивився [Фінк] на неї і посміхався запобігливо (Загреб., Європа. Захід, 1961, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 593.