ПРИГОЛО́ВЧИК, а, ч., розм. Згорнута пелюшка, що підкладається під голову немовляті (звичайно під час купання). Навчаю, як і покупати, як приголовчик, як пупочок завинути, щоб водиця не зайшла (Барв., Опов.., 1902, 436).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 595.