ПРИ́ГРА, и, ж., заст.
1. Акомпанемент (у 1 знач.). Народні духові оркестри, очолювані музикантами-аматорами, грають в основному українські народні танці, марші та різноманітні пригри (Укр. нар. муз. інстр., 1967, 8); Згадай лиш, коханко, ослінчик в садочку, Де вдвох ми сиділи колись, Де тихо співала ти в пригру гітари, А я в твої очі дививсь (Пісні та романси.., II, 1956, 225).
2. Час, коли рояться бджоли. Зашуміло село, як на пригру бджоли (Мирний, II, 1954, 166).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 600.