ПРИДАНКИ́, но́к, мн. (рідко одн. прида́нка, и, ж.), заст. Те саме, що прида́ни. [Мелашка:] Похрипли від співів і ноги від танців повідкидали дружки, свашки та приданки (Кроп., IV, 1959, 11); Одгуляли весілля, випроводили молодих у Піжмухи. Приданки біснувались іще з тиждень (П. Куліш, Вибр., 1969, 208); * У порівн. Бубнові підспівувала, мов та весела приданка напідпитку, балалайка (Кос., Новели, 1962, 159); // Весільний поїзд гостей з боку нареченої, який прямує у дім нареченого. Коня у позику не давай, жінки у приданки не пускай (Номис, 1864, № 8091); За шатром в степу співає, Неначе п’яна, з приданок Додому йдучи, молодиця (Шевч., II, 1963, 304).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 603.