ПРИ́ДБАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до придба́ти. Не образи і не «Страшний суд», нещодавно придбані молодим батюшкою, а мирське більше цікавило отця Миколая (Стельмах, І, 1962, 265); Оксен стояв посеред щойно придбаного поля (Дім., І будуть люди, 1964, 119); Що далі, то гірш та гірш надозолює мені те придбане добро (Вовчок, VI, 1956, 294); Листоноша напівлежав, милуючись перламутровим баяном, придбаним для клубу (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 85); Постараюсь «не виходити з берегів», не збиватися з придбаних за кордоном гігієнічних звичок (Л. Укр., V, 1956, 377); // у знач. ім. при́дбане, ного, с. Те, що хто-небудь придбав. Чи не знищить та зима знову всього придбаного за літо, як уже не раз нищила (Л. Укр., V, 1956, 57); // при́дбано, безос. присудк. сл. Хазяйка у хаті, та нема нічого, нічого не придбано, нічого і приставити на обід! (Кв.-Осн., VI, 1957, 680); Вже не полічу, мабуть, скільки багато тепер у його їх [вуликів] придбано (Вовчок, І, 1955, 381).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 604.