ПРИДИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИДРА́ТИСЯ, деру́ся, дере́шся, док., розм. Використовувати що-небудь як привід до якихось зауважень, обвинувачень (звичайно безпідставних); прискіпуватися. Усе придирається [Харко]: «У вас, каже, не так усе, як у людей» (Кв.-Осн., II, 1956, 482); Сьогодні в Тимка був такий настрій, що йому хотілося придиратися за дрібниці, і він вирішив зачепити Сергія (Тют., Вир, 1964, 30); Вівця десь в пір’ячко вкачалась, Пидоря до Вівці присікалась, придралась, Що, буцім, бач, Вівця курей її поїла і гусей (Бор., Тв., 1957, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 606.