ПРИДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИДІЛИ́ТИ, ділю́, ді́лиш, док., перех.
1. кому, чому, для кого — чого. Віддавати, присвячувати кому-, чому-небудь певний час. — Двадцять пострілів за хвилину — це вже непогано для першого дня. Частіше практикуйтесь. Кожного дня приділяйте для цього годину (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 55); [Ад’ютант:] Товаришу командуючий, редактор нашої фронтової газети, старший батальйонний комісар Тихий, та спеціальний воєнний кореспондент, батальйонний комісар товариш Крикун, просять приділити їм п’ять хвилин (Корн., II, 1955, 9); // тільки кому, чому. Надавати певне місце кому-, чому-небудь у розповіді, літературному творі і т. ін. В оповіданні.. автор приділяє епізодичне місце вчителеві (Донч., VI, 1957, 602).
Приділя́ти (приділи́ти) ува́гу (бага́то ува́ги) кому, чому — виділяти кого-, що-небудь як об’єкт особливої уваги. В сім’ї Кільчевських Сірко був бажаним гостем. Особливу увагу йому приділяла Євдокія Іванівна (Сенч., На Бат. горі, 1960, 143); Профспілкові організації приділяли величезну увагу будівництву Дніпрогесу (Укр. іст. ж., 1, 1960, 18); Варто в пожовтневому періоді назвати переклад [«Слова о полку Ігоревім»] Наталі Забіли і своєрідний переспів «Плачу Ярославни», зроблений Андрієм Малишком. Приділили увагу цьому безсмертному творові й інші наші поети (Рильський, X, 1962, 8); Як то приємно для батька, коли його синові приділяють багато.. уваги і дивуються його успіхам (Тют., Вир, 1960, 234).
2. розм. Наділяти кого-небудь чимсь, віддавати що-небудь у чиєсь володіння. — Діточкам моїм пан щось приділить за мою смерть (Вовчок, І, 1955, 177); [Чирва:] Хто має [хліб], той нехай дає. А хто не має, то ще й йому повинні приділити якийсь пуд… (Мик., І, 1957, 39); Землі нам приділили, хазяїнувати ми почали і потім до колгоспу вступили (Кучер, Дорога.., 1958, 45); // Розподіляти щось між ким-небудь, призначати кому-небудь. — Ми вже без вас, пані, відбули конференцію і приділили поодинокі [окремі] класи (У. Кравч., Вибр., 1958, 311); Записавши всіх, шафар кожному приділив роботу (Кобр., Вибр., 1954, 122).
3. розм. Влаштовувати, призначати на яку-небудь роботу, посаду і т. ін. [Xристя:] А де ж наша Сохвія? Чи ти приділив її куди? (Кроп., IV, 1959, 347); Панаса Кривого, що жив край села, Мертвяк приділив робити до смолокурні (Тулуб, Людолови, II, 1957, 327); // Віддавати в солдати, у школу і т. ін.. Хочуть вони тебе Та в полон забрати, У полон забрати, Приділить в солдати (Народ про Шевченка, 1961, 56); Батько.. радий, що приділив його до школи (Добр., Ол. солдатики, 1961, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 606.