ПРИ́ЗВІД, воду, ч., рідко, перев. у сполуч. із сл. давати. Приклад для наслідування. [Золотницький:] Хлоп смів проти пана такі слова казати!.. Хто се каже? [Мартин:] Та всі. А найбільший призвід отой Грицько дає (Гр., II, 1963, 554); Коли ми не маємо права виключити вас за трійку з грецької мови, то маємо повне право з тріумфом вигнати із школи за непокору, за той шкідливий призвід, який ви даєте другим (Крим., Вибр., 1965, 332).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 614.