ПРИ́ЗРА, и, ж., рідко. Те саме, що підо́зра. Позаторік ісправник мав призру на одного студента, що загостив був на літо до Звенигородки, та й зробив йому трусеницю [трус] (Крим., Вибр., 1965, 350).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 622.