ПРИКА́ЗУВАННЯ, я, с. Дія за знач. прика́зувати 1. — Що сталося, Мартинку? — запитав [сліпий], урвавши голосне приказування прохача (Ле, Хмельницький, І, 1957, 131).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 632.