ПРИКЛАДА́ННЯ, я, с. Дія за знач. приклада́ти і приклада́тися. Ще з давніх-давен було прийнято в лазнях (після миття) робити такі лікувальні маніпуляції, як кровопускання, вирізування мозолів, прикладання п’явок (Матеріали.. охор. здоров’я.., 1957, 44); Бачимо ми, як стирається брук від ходіння людського, Як, біля брам стоячи, із бронзи твердої боввани Од прикладання прохожих, що шану дають їм побожну, Мають правицю дедалі, то більше зціловану, тоншу (Зеров, Вибр., 1966, 132); Людина — головний об’єкт прикладання художницьких зусиль письменника (Літ. Укр., 20.XI 1970, 2); Письменник [П. Панч] розширює сферу прикладання народної фразеології, застосовуючи її.. для характеристики певних політичних явищ (Рад. літ-во, 1, 1963, 19); Відокремити стружку від заготовки можна тільки з допомогою прикладання сили до різального інструмента (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 636.