ПРИКЛЮЧА́ТИСЯ, а́ється, недок., ПРИКЛЮЧИ́ТИСЯ, лю́читься, док., розм. Те саме, що ста́витися 1. По тому коржі, що плавав поверх води у мисці, угадувала знахурка, від чого те лихо приключилося (Мирний, III, 1954, 58); Думати, не гарячкуючи, про те, що з нею приключилось і що почула, вона зараз просто не могла. (Коз., Листи.., 1967, 186); Стареньку сусідку їхню, кажуть, забрала швидка допомога. Інфаркт приключився (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 181).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 639.