ПРИКО́ЛЕНИЙ, ПРИКО́ЛОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приколо́ти. Микоша з Гарасимом схилилися над великою заскленою коробкою. Посередині її на акуратно наклеєному корку довгою булавкою був приколотий строкатий метелик (Полт., Повість.., 1960, 265); В простінку між вікон Іван виводив на аркуші, до стіни приколотім, афішу на завтра (Головко, І, 1957, 272).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 642.