ПРИКОРДО́ННИК, а, ч. Військовослужбовець прикордонних військ. Вони стануть прикордонниками, людьми, для яких війна не кінчається ніколи, солдатами миру, тими, хто вічно стоїть насторожі, безсонними вартовими… (Загреб., Шепіт, 1966, 25); На переправі стали прикордонники, перевіряючи документи бійців і окремих команд, що наздоганяли фронт (Гончар, І, 1954, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 643.