ПРИКРА́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прикра́си́ти. З вулиці панський палац був прикрашений скульптурними групами дівчат-русалок (Чорн., Визвол. земля, 1959, 25); Серед квітучих дерев, прикрашених марлевими мішечками, одягненими на запилені квіти, снували й весело гули бджоли (Довж., І, 1958, 473); Федір, як стояв над кручею, високий, широкоплечий, засмаглий, прикрашений пишним ореолом передчасної сивини, так і кинувся вниз головою в темно-бурі хвилі Дніпра (Руд., Вітер.., 1958, 6); Коло Чапая збирався потроху увесь його загін. Прикрашені бойовими синцями й гулями, підтягаючи штани вимазаними в чорнило пальцями, шморгаючи од хвилювання брудними носами, стояли бійці (Ю. Янов., І, 1954, 11); Його розповідь, прикрашену в немалій мірі власними вигадками, Панас і Юрко слухали, як казку (Добр., Очак. розмир, 1965, 205); — Ходім, я покажу вам свій портрет, — всі кажуть, що він дуже прикрашений, а я думаю ні (Л. Укр., III, 1952, 600); // прикра́шено, безос. присудк. сл. — Подався я до монастиря.. Невеличке подвір’я, церковка, дзвіниця окремо, келії просто в скелях, де пороблено віконечка й прикрашено їх білою глиною (Ю. Янов., II, 1958, 102); Горщик було прикрашено розписом, виконаним жовтою поливою на світло-коричневому фоні (Нар. тв. та етн., 6, 1968, 90); // у знач. прикм. Який прикрасив себе чим-небудь, начіпляв на себе чогось. Згодом їжачок знову повернувся до своєї комори. Він був увесь прикрашений невеликими лісовими грушками (Збан., Крил. гонець, 1953, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 647.