ПРИКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКРУТИ́ТИ, учу́, у́тиш, док., перех.
1. Прикріплювати, прив’язувати що-небудь до чогось, закручуючи. — Що це він задумав? — питав він у сердитого зі сну Тимка, що прикручував вірьовку до розворин (Тют., Вир, 1964, 89); Поклав [Заброда] на обидва борти гвинтівку, до неї прив’язав плащ-палатку і міцно прикрутив її до корми (Кучер, Голод, 1961, 238); // Прикріплювати кого-, що-небудь до чогось, обкручуючи чимсь. До пізньої ночі кипіла на греблі робота.. — парили над вогнищами лозу й прикручували борони до верб (Головко, II, 1957, 347); Взяли отамана [бандитів] в полон чекісти дружною юрбою і прикрутили до коня міцними й тонкими ремнями (Сос., І, 1957, 417); * Образно. Не їй, молодій та дізнавшій розкоші, було миритися з тим мозоляним хліборобським життям, до якого прикрутила доля її родичів (Мирний, IV, 1955, 295).
2. Прикріплювати що-небудь до чогось, вкручуючи. Так перед битвою жовніри мирно сплять Чи, зброю чистячи, прикручують багнети (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 115); Купила [Левантина] за свої гроші кільця до дверей.. Прикрутила кільця і замикала на ніч двері (Гр., II, 1963, 273); Прикрутив [полковник] йому до кітеля орден Вітчизняної війни першого ступеня (Літ. Укр., 17.Х 1969, 1); // Прикріплювати що-небудь до чогось гвинтами. Прикрутивши двері, Остап Антонович почав згрібати крихкі черепки (Епік, Тв., 1958, 489).
3. Дужче закручувати що-небудь. Забелькотів [німець] щось по-своєму і дозволив Грицеві обдивитися машину. А той начебто зроду біля неї ходив, — сопе та обдивляється, обстукує, прикручує якісь гаєчки (Речм., Весн. грози, 1961, 95); * Образно. Варто ж було Бронникову згадати про них, як натовп одразу сколихнувся: — Гайку хочуть прикрутити! — Ми до гайок незвичні! (Гончар, II, 1959, 111).
4. перен., розм. Створювати нестерпні умови кому-небудь, утискувати когось. Оттак-то він [пан] прикрутив нас і щораз ліпше прикручує! (Фр., II, 1950, 46); — І почало старшинське панство прикручувати бідний народ (Бурл., О. Вересай, 1959, 5); Пан навіть на новім хазяйстві подарував [піщанам] на сім’ю по дню [міра площі] поля. Зате трохи згодом прикрутив їх так, що ніколи було й того поля орати (Мирний, І, 1949, 204); // Впливаючи на кого-небудь силою або хитрощами, змушувати до чогось. [Xрапко:] Ну, а як Печариця скаже, що це все я йому нараяв?.. Од Печариці всього можна ждати… Як прикрутять його — то й скаже (Мирний, V, 1955, 201); — Треба Гната прикрутити так, щоб він визнав свої помилки і припинив чинити неподобства! (Тют., Вир, 1964, 162); // Приборкувати, втихомирювати кого-небудь. — Ось комсомол організуємо, хату-читальню відкриємо.. Глитаїв прикрутимо (Речм., Весн. грози, 1961, 29); А таки добре зробили — і угорських баронів нажахали, і галицьких бояр прикрутили (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 131); // Справедливими вимогами змушувати кого-небудь дотримуватися встановленого порядку, норм поведінки, дисципліни. — Він не людей прикрутив, а ледарів та отих шабашників, що в гарячу пору роботу кидають (Кучер, Трудна любов, 1960, 315); — Знову Кумач. Я не знаю, невже ви не можете в комсомолі її прикрутити? Проводжу сьогодні оперативку. Вона влітає і починає командувати (Хижняк, Невгамовна, 1961, 225); // Силою свого вияву викликати гостре відчуття; допікати. — Де ніч застане, там і сплю, де голод прикрутить, там і обідаю (Кучер, Трудна любов, 1960, 434); Марії часом доводилося робити чоловічу роботу, бо я, бувало, з печі злізти не можу, так мене ревматизм прикрутить (Мур., Бук. повість, 1959, 99); // Викликати припинення розвитку, занепад чого-небудь. Хазяїн задріботів перед високим турком, почав кланятись, бідкаючись на війну, що тяжко прикрутила і його торговельні справи (Кучер, Голод, 1961, 376); // тільки док., безос. Відчути гостру нестачу в чому-небудь. — Навесні, коли зовсім прикрутило, приїздить порадник з області: камкою годуйте!.. — Та худоба ж камки не їсть! (Гончар, Тронка, 1963, 6); // тільки док., безос. Стати необхідним, неминучим внаслідок якихось обставин. — Я, напевне, так не робив би, — задумавсь Погиба. — Прикрутить, пане підполковнику, зробите і це (Стельмах, II, 1962, 82); Поздоровкавшись із сином, спиняється поглядом на змилених, тремтючих конях: — Чого це гнали так? — Прикрутило, тату, — синове обличчя потемніло. — Гості в Хорлах, непрохані гості… (Гончар, І, 1959, 11).
5. Повертаючи регулятор, зменшувати силу світла в гасовій лампі, вогню в газовій плиті, опалювальній печі і т. ін. Німець прикручує ліхтарика, бере відро й виходить, щільно засунувши за собою двері (Ю. Янов., IV, 1959, 202); Стара хазяйка знов прикрутила лампу (Коцюб., II, 1955, 46); — Чайник на плитці, я трохи прикрутила газ — не википить і не побіжить (Перв., Дикий мед, 1963, 394).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 651.