ПРИКРІ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прикріпи́ти. Коля стояв біля печі і крізь сині окуляри, прикріплені до кашкета, наглядав за роботою завалочної машини (Руд., Вітер.., 1958, 17); Основна ознака кріпосного права та, що селянство.. вважалося прикріпленим до землі, — звідси пішло й саме поняття — кріпосне право (Ленін, 39, 1973, 70); Знайомий білявий єфрейтор Ваня, прикріплений до редакції, швидко домчав мене на трофейному, заїждженому мотоциклі з коляскою в Чернівці (Рад. Укр., 14.V 1971, 2); — А з вивозкою зерна на пункт заготзерна як у вас? — Маємо прикріплену одну автомашину (Вишня, І, 1956, 366); У кожному районі зернового напряму є своє насінницьке господарство, яке.. знаходиться в центрі прикріплених до нього колгоспів (Колг. енц., II, 1956, 97); Життя попівське так ув’язнене в одвічні рами, так опреділене на багато літ уперед. Прикріплене до непорушної доктрини, робить і саму касту непорушною (Хотк., II, 1966, 352).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 650.