ПРИ́КІЛ, кола, ч. Кіл, вбитий у землю. Його мозок продовжував працювати з надмірною силою, несучи його бозна-куди, неначе степового коня, що зірвався з прикола (Довж., Зач. Десна, 1957, 292).
На при́колі — прив’язаний до кола. За насипом паслися на приколі кози (Жур., Звич. турботи, 1960, 191).
◊ Ста́ти на при́колі — причалити. Живців, нарешті, досить у відрі. Куди ж пливти, де стати на приколі? (Рильський, II, 1946, 274); Стоя́ти (бу́ти) на при́колі — стояти на причалі. Катер на приколі, заборонили їздити (Хижняк, Тамара, 1959, 108); Буває й так, що море шаленіє кілька днів, і доводиться стояти на приколі, втрачаючи дорогоцінний час (Рад. Укр., 15.VII 1962, 4); Трима́ти на при́колі — не використовувати в роботі. У договорі відмічено, що в періоди, коли трактори в загоні вільні, нерозумно тримати їх на приколі (Хлібороб Укр., 8, 1968, 21); Як на при́колі — почуваючи себе зв’язано. Хлопець спочатку тримався десь у кутку, на краєчку стільця, як на приколі, а потім помалу звикав до оточення (Ільч., Серце.., 1939, 178).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 635.