ПРИ́ЛАВОК, вка, ч. Частина нерухомої лави в українській хаті під стіною від дверей до кутка. Я за піч так і вхопилась, а потім і сіла на прилавок (Барв., Опов.., 1902, 83); Соломія склала на прилавку перемиті миски та полумиски (Н.-Лев., VI, 1966, 400).
ПРИЛА́ВОК, вка, ч. Спеціальний стіл для торгівлі в крамниці, буфеті, на базарі і т. ін. Оттак думаючи, я був уже на Бернардинській площі, де здовж вулиці тяглися ряди прилавків із овочами (Фр., II, 1950, 69).
На прила́вку (прила́вках) — у продажу. Із сирого м’яса, закладеного на початку лінії, в кінці виходять сосиски такими, якими бачимо їх на прилавках (Рад. Укр., 23. У 1967, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 653.