ПРИЛИ́ПЛИВИЙ, а, е.
1. Який має здатність прилипати.
2. перен., розм. Який має здатність передаватися іншому, інфекційний (про хворобу). Першим лікувальним закладом у Києві для цивільного населення слід вважати госпіталь для «прилипливих хвороб», збудований за спеціальним рескриптом Катерини II в 1787 році (Матеріали.. охор. здоров’я.., 1957, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 658.