ПРИЛУ́ЧЕНИЙ, а, е. Діепр. пас. мин. ч. до прилучи́ти. До зсилки [вироку про заслання] царський був прилучений наказ: — У краю тім живіть, як кождий хоче з вас (Фр., XIII, 1954, 351); Над’їхало до Корецького два улани з десятком татар. — Прилучені до пана хорунжого воєводою Чарнецьким, — пояснили шляхтичі (Стар., Облога.., 1961, 45); // прилу́чено, безос. присудк. сл. Аж тепер, коли прусський король став німецьким цісарем, то й польські країни, що йому піддані, прилучено.. до німецької держави (Драг., II, 1970, 321); Та чого його й дивуватися, як козаків до селян прилучено?.. І скажіть же, пригадали таке! (Мирний, IV, 1955, 365).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 662.