ПРИМ’Я́ТИНА, и, ж., розм. Прим’яте місце на чому-небудь, слід, заглибина від удару і т. ін. Мій винищувач. Я пригадав кожну подряпину на його фюзеляжі, кожну прим’ятину, масляну пляму (Ю. Янов., II, 1954, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 685.