ПРИ́МА, и, ж. 1. спец. Перший ступінь гами, а також основний тон тризвука.
2. спец. Інтервал у межах одного ступеня звукоряду.
3. спец. Провідна партія, що виконується на одному з інструментів в інструментальному ансамблі; // Особа, що виконує провідну партію в ансамблі, а також інструмент, на якому вона виконується. За два роки було виготовлено сорок п’ять бандур: бандури прима, альт, альт харківського типу, бас та контрабас (Нар. тв. та етн., 5, 1967, 61); Творча практика капели бандуристів довела, що бандура пікколо не виправдала себе. Її регістр по тембру і силі звуку успішно замінює високий регістр бандури прими (Укр. нар. муз. інстр., 1967, 97).
4. театр., заст. Те саме, що примадо́нна. Ярославі трохи навіть полещує становище, в якім вона опинилась. Все, що тут затівається, — це ж, власне, заради неї, ну, принаймні вона тут у ролі прими, чи що… (Гончар, Циклон, 1970, 105).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 664.