ПРИМА́НЧИВИЙ, а, е, діал. Привабливий. Снилися [Галі] люди тамечки з такими-то вже приманчивими обличчями, що таких вона ніколи ще не стрічала (Вовчок, І, 1955, 319); Дерева біліли цвітом, ..а вечори були повні несказанно лагідної, приманчивої краси… (Коб., І, 1956, 532); В очах цеї дивної Бейбі ви найшли б холодок для змученої думки, а в її невимушеній сонячній усмішці — забуття трудного життя. Для неї все ще гарне, приманчиве, розкішне (Ірчан, II, 1958, 142).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 665.