ПРИМИ́Р’Я, я, с., рідко. Те саме, що прими́рення. Мовчать руїни, сонце сяє, І білий стяг примир’я має (Олесь, Вибр., 1958, 203); Вигнанцеві відкрився інший світ; Забулось лихо, надійшло примир’я (Зеров, Вибр., 1966, 405).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 671.