ПРИМИРЕ́НСТВО, а, с.
1. політ. Один із проявів опортунізму, який полягає в замазуванні класових суперечностей, суперечностей між революційною лінією пролетарської партії і опортунізмом. Примиренство і об’єднанство — це найшкідливіша річ для робітничої партії в Росії, не тільки ідіотизм, але й загибель партії (Ленін, 49, 1974, 288); // Замазування суперечностей. Я. Мамонтов у п’єсі «Своя людина».. виступає проти примиренства у ставленні до класового ворога (Укр. рад. драм.., 1957, 56).
2. розм. Невимогливість, безпринципність у ставленні до кого-, чого-небудь, надмірна терпимість. Примиренство до недоліків, терпиме ставлення до працівників, які прикривають хиби у своїй роботі, — все це створює умови для окозамилювання (Рад. Укр., 2.III 1961, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 670.