ПРИМО́РЕЦЬ, рця, ч. Той, хто живе в примор’ї, біля моря; // Боєць або офіцер армії, що служить або діє в примор’ї, біля моря. Сили були нерівні, і лави при-морців помітно рідшали, замовкали одна за одною протитанкові гармати (Кучер, Чорноморці, 1956, 249).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 679.