ПРИ́МОРОЗКИ, ів, мн. (одн. при́морозок, зку, ч.). Те саме, що за́морозки. Те, що на долах є порою фіалок і конвалій, є в горах порою болота й приморозків (Фр., VI, 1951, 303); Вже кілька днів перестав навідуватися передранковий приморозок (Ле, Міжгір’я, 1953, 7); Аж у другій половині дня показалося сонце. Сніг швидко почав танути. Але надвечір взяв приморозок (Грим., Незакінч. роман, 1962, 208).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 680.