ПРИ́МХА, и, ж.
1. Несподіване, нічим не обгрунтоване бажання як вияв чиєїсь неврівноваженості; каприз, забаганка. Годив [чоловік] кожній примсі слабої (Л. Янов., І, 1959, 380); Її нетерплячка розбирає, як не зразу вгадують її бажання, її вередливі примхи (Мирний, IV, 1955, 32); [Люба:] Дружба не таке почуття, що може розвіятись з доброго дива, з чиєїсь примхи (Мик., І, 1957, 479); Колись поміщик феодал Потоцький даровими кріпаками вергав оці камінні брили, догоджаючи примхам молодої дружини Софії (Ле, Право.., 1957, 99); * Образно. — Пан Бжеський теж постраждав від примх фортуни в тому поході (Тулуб, Людолови, І, 1957, 11); // Свавільна вигадка на шкоду іншим. Не можу я забути того плачу наймитських дітей, що на їх очах, через примху Вейделіха, розтягали [поліцаї] землянки (Ірчан, II, 1958, 411); [Коляндра:] Та хоч би Насправді був такий закон про світло! А то ж свавілля, примха воєводи, Щоб гроші брать (Коч., П’єси, 1951, 134); // Незрозумілий вчинок як дивацтво, вигадка. Де видано, де писано, щоб жінка жила нарізно від чоловіка? Я б її до стовпа на цілий місяць, як ту собаку, прив’язала… щодня сирицею маніжила… Я б з неї вибила міські примхи! (Мирний, III, 1954, 116); — В тім-то й справа, що я — власниця будинку, від якого теж відмовилась. Але це моя персональна примха (Руд., Остання шабля, 1959, 344).
Потура́ти при́мхам чиїм — сприяти задоволенню або задовольняти чиїсь свавільні бажання. Заповзята мати до певного часу потурала примхам дочки, яка не хотіла покидати Київ та тітку Настю (Дмит., Розлука, 1957, 23).
2. тільки мн. Надмірність у розвагах, у предметах розкоші. — Про мене, їдь, — сказав Паляник до Василини, — тільки заробляй гроші не на свої дівоцькі примхи, а на оплату податів (Н.-Лев., II, 1956, 35); Іноді їй здавалося, що син виріс егоїстом, себелюбцем. Не відмовляв собі в примхах (Дор., Не повтори.., 1968, 207).
3. Предмет або деталь, що не має практичного значення і служить для прикрашання. Примх, іграшок і розкошей З-за кордону не везли; Не шпурляли дурно грошей, — Та в кого вони й були? (Щог., Поезії, 1958, 369); Той — до простої одежі звик, а другий — шовкову вподобав, та ще з усякими й примхами (Мирний, IV, 1955, 300); // Предмет розкоші. — О! Чай та сахар —зайві примхи задля наймички, — відповіла пані (Л. Янов., І, 1959, 224).
Па́нська при́мха: а) те, що служить забавою для панів; вигадка. Задумана як панська примха, вона [Асканія] перестає бути лише примхою, пустою панською забавкою (Гончар, Таврія, 1952, 259); В кінці вулиці стояв високий будинок: то був театр — панська примха для розваги (Н.-Лев., II, 1956, 206); б) (перев. мн.) властиві панам звички. Його демократизм так трудно було припасувати до панських примх, занадто дорогої одежі і т. ін., що я просто не няв [йняв] йому віри (Коцюб., І, 1955, 253).
4. Властива кому-небудь незвичайна особливість у поведінці, характері, в звичаях і т. ін. Жінка ще не стара і багатого, і чесного роду; не чути було за нею ніякої примхи (Кв.-Осн., II, 1956, 180); Щира мусульманка, яка знала страх божий, вихована у давніх звичаях та забобонах, вона не могла вибачить чоловікові гяурських примх, вважала його мало не зрадником (Коцюб., II, 1955, 135); — Моя стара та вдалася дуже богомільна, ..любить, щоб про неї казали: «Он як Андріїха — баба, так от богомільна…» І як хто взнав уже оцю її примху, то знай тільки грай отакої, так вона й сорочку останню скине та віддасть (Хотк., 1, 1966, 90); * Образно. Свирид Яковлечич присідає над слідом і впевнюється, що, справді, пересунута шина залишила свої примхи на відтиску (Стельмах, II, 1962, 215).
5. перев. мн., перен. Певні вимоги щодо умов життя та певні уподобання тварини. Уляна посперечалася з старшим зоотехніком, який зауважив їй, що вона надто зважає на примхи закріплених за нею тварин (Коп., Сусіди, 1955, 35); Свинарка пильно стежить, щоб свиноматки поїдали всі корми, вона знає примхи кожної і відповідно змінює раціон (Колг. Укр., 7, 1956, 44); // Певні вимоги рослини до умов росту, певні особливості росту. — Кожне дерево має свій характер, свої примхи… (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 107); // Певні відхилення в роботі механізму. Колишній машиніст на паровозі, Мотора — один на всю Петрівку міг давати лад колгоспному паровикові, один він знав його примхи, а стара, спрацьована «пихкалка» йому одному корилася (Кир., Вибр., 1960, 291).
6. перев. мн., перен. Особливості вияву чого-небудь, несподівані відхилення в чомусь. Адже й весна — це неспокійний час Із грозами, дощами та вітрами, Із примхами та змінами щодня, Що серце хлібороба і поета Хвилюють, а то й мучать (Рильський, [II, 1961, 222); Художник у душі [Багрич], милувався безліччю кольорів, якими, обарвлювався краєвид, залежно від примх погоди (Дмит., Обпалені.., 1962, 5); Красивий, спритний і хтивий лакуза за ревну службу був пожалуваний самою царицею патентом на чин сухопутного прапорщика. Тоді ж Стадницький, розуміючи примхи настрою і часу, вдарив чолом цариці на дворянство (Стельмах, І, 1962, 15); Добрива, особливо органічні, і висока культура землеробства протистоять примхам природи і забезпечують високу родючість полів (Хлібороб Укр.. 7, 1970, 6); Примхи моди.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 684.